Сильний сигнал єдності проти заперечення Голокосту

Резолюцію Генеральної асамблеї ООН, ухвалену у четвер, 20 січня, у Нью-Йорку, сміливо можна назвати історичною: досі лише одного разу Організація Об'єднаних Націй ухвалила резолюцію, ініційовану Ізраїлем, - 27 січня 2005 року, в річницю звільнення концтабору "Аушвіц", яку світ відзначає як День пам'яті жертв Голокосту. Загалом же ООН нерідко критикують за те, що жодна інша країна світу не була так часто об'єктом осуду з боку Об'єднаних Націй, як Ізраїль. Навіть частіше за Сирію, Північну Корею та Іран разом взяті. 

Тим більш несподівано, що тепер Генеральна асамблея ухвалила резолюцію, ініційовану спільно Ізраїлем і Німеччиною. Вже сам по собі цей спільний проєкт резолюції є потужним історичним символом. Документ містить гострий осуд заперечення Голокосту і применшення його масштабів. 

Читайте також: Антисемітизм у Німеччині: приводи різні, мотив - один

Тих, хто вижив, скоро не буде серед нас

Головне, що погляд авторів резолюції, а також промовців, які виступали на її підтримку, було спрямовано не стільки у минуле, скільки у сьогодення й майбутнє. Одне із ключових речень резолюції сформульовано так: "Ігнорування історичних фактів щодо тих жахливих подій підвищує ризик того, що вони повторяться". Це і є суть проблеми у нашу цифрову добу, коли процвітають фейки, брехня й перекручення.

Резолюція відповідає реаліям ХХІ століття. Реаліям, у яких невдовзі не залишиться тих, хто пережив Голокост. Реаліях, у яких на Facebook, немов бур'ян, процвітає заперечення цього злочину. А молодь дедалі менше обізнана про геноцид євреїв Європи. Відповідно, резолюція закликає країни ООН розробити просвітницькі програми і рекомендує керуватися в цьому  визначенням антисемітизму, сформульованим Міжнародним альянсом пам'яті жертв Голокосту (IHRA).

Це також знаменно. Адже визначення антисемітизму, сформульоване цим альянсом, у минулому нерідко зазнавало критики, зокрема, з боку представників культурної сфери і митців, буцімто воно залишає замало простору для критики Ізраїлю. Зрештою, визначення антисемітизму ставало розпливчастим, що робило практично неможливою протидію антисемітизму, передовсім коли цей антисемітизм було скеровано проти Ізраїлю. Визнання визначення антисемітизму в тому вигляді, як його сформулював IHRA, з боку 114 держав ООН підсилює це визначення, а разом з тим і боротьбу з антисемітизмом.

Виклики сучасності

Резолюцію схвалили у дуже символічний момент: у річницю проведення Ванзейської конференції, під час якої спланували геноцид європейських євреїв як індустрію смерті. 80 років по тому нації з усього світу спільно заявили не лише про те, що визнають Голокост злочином і шанують пам'ять про його жертв, але й про те, що всупереч всім викликам разом докладатимуть зусиль для того, аби подібний злочин ніколи не повторився.

Читайте також: Через 80 років від початку війни: онуки нацистських злочинців порушують мовчання

Один із цих викликів не забарився взяти слово вже під час дебатів навколо резолюції: Іран заявив на весь світ, що не підтримує цього документа. З огляду на це резолюцію варто зрештою розглядати і як заклик ставити на місце країни, де антисемітизм зведено до рангу державної політики.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.