Де купити одяг?

Власниця харківського магазину жіночого одягу Анастасія торгує речами відомих англійських і американських брендів, які закуповує у виробника. Оскільки левова частка одягу для Європи шиється у Китаї, то й «лейбловий» одяг у магазині Анастасії теж переважно звідти. Однак продавець наголошує, що вона продає «не абиякий китайський одяг», а той, що на китайських фабриках шиється на лініях «для ЄС».

Крім того, Анастасія торгує й одягом українських дизайнерів. У розмові з DW вона зауважила, що позиціонує свої колекції як «індивідуальний одяг для розумних жінок». Анастасія каже, що український одяг продає з націнкою в 25%, одяг з-закордону з націнкою в 60%. Водночас вона стверджує, що так працюють одиниці: «Більшість бутіків або магазинів у великих супермаркетах невиправдано вдаються до шалених накруток - продають речі з недорогих колекцій, іноді низької якості, з націнкою у100%-200% і навіть вище».

«Погані умови – високі накрутки»

«Захмарні» націнки підприємці традиційно пояснюють погіршенням умов для ведення бізнесу. Як пояснив DW голова харківської Асоціації приватних працедавців Олександр Чумак, продавці «підсвідомо закладають в ціну продажу усі свої витрати на подвійну бухгалтерію»: «Це ж не таємниця, що є офіційні і, значно більші, неофіційні митні платежі і орендні ставки. Також збільшилися витрати на податки, що введені новим кодексом. Плюс контролери, які теж хочуть «гроші на вітаміни». Тому, каже Чумак, підприємці і роблять такі націнки», вважаючи це «компенсацією за несправедливо втрачені прибутки».

37-річна харків’янка Юлія у бутіках переплачувати не хоче. Свій гардероб поповнює під час поїздок за кордон та постійно робить замовлення на сайтах відомих європейських фірм, а також користується популярним американським eBay:«В обох випадках виходить дешевше. І я точно знаю, що купила дійсно «фірмові» речі»,- розповідає вона DW.

«В інтернеті, але лише на перевірених сайтах»

35-річна харків’янка Галина узяла собі за правило купувати речі в брендових магазинах тільки після перевірки відповідності цін на сайтах цих фірм. Вона зауважує, що найбільші націнки підприємці роблять на дитячому одязі: «Я вже півтора роки купую одяг для дитини на перевірених та досить популярних сайтах, приміром, на H&M. Ми зі знайомою робимо це через посередника. Та навіть з його накруткою в 25% і з доставкою виходить значно дешевше. Приміром, зимовий одяг мені обійшовся на 1000 гривень дешевше, ніж я б це купила в дитячому супермаркеті», - каже Галина. Українським інтернет-магазинам одягу Галина не довіряє. «Поки ніхто з моїх знайомих нічого в українських інтренет-магазинах одягу не купував. Тому я не можу бути впевнена у якості того, що вони продають», - каже Галина.

Дешевше, але не завжди краще

За даними Асоціації учасників електронного бізнесу, в 2011 році українці витратили на купівлю в інтернеті на 40% більше, ніж в 2010 році. Загальна сума платежів, що пройшли через банки, становить близько двох мільярдів євро. Купівля в інтернеті вигідна, проте дуже «ризикована справа», погоджуються опитані DW покупці. Галина вважає головним недоліком «віртуальних покупок» занадто довге очікування. Юлія каже, що з посилками часто виникають труднощі: «Дещо іноді зникає під час митного контролю». Також вона зізнається, що часто помилялася в якості товару.

Власниця магазину жіночого одягу попереджає - розміри так колір замовленого одягу, а тим більш взуття, можуть не виправдати очікувань: «З десяти замовлень в чотирьох я помилялася з розмірами. Треба дуже добре розбиратися в стандартах одягу різних країн», - каже Анастасія. Повернути товар, що не підійшов, жінки можуть, проте, «з цією довготривалою процедурою» не зв’язуються. Юлія продає одяг своїм знайомим, або виставляє пропозицію на одному популярному харківському інтернет-форумі. Там же продає речі своєї дитини після кожного сезону і Галина. Каже, що одяг з бірками відомих фірм зажди користується попитом.