Мляве зростання німецьких зарплат шкодить єврозоні

З часу запровадження євро в жодній іншій країні єврозони зарплати не зростали так повільно, як у Німеччині. У більшості країн єврогрупи цей показник становив у середньому плюс три відсотки. Однак німцям довелося задовольнитися зростанням заробітку лише в 1,7 відсотка за період між 2000 та 2010 роками. Це, за висновками дослідників кон'юнктури з Фонду імені Ганса Беклера, призвело до небезпечного дисбалансу. Фонд, названий на честь відомого профспілкового лідера ХІХ століття, проводить регулярні дослідження ринку праці.

Причину такого млявого розвитку зарплат експерти фонду вбачають у пасивності німецьких профспілок, які більшу увагу звертали на боротьбу з безробіттям і задовольнялися тим, що зарплати зростали принаймні на тому ж рівні, що й продуктивність підприємств, стверджує керівник дослідження фонду Ганса Беклера Ґустав Горн, представляючи результати експертні висновки щодо розвитку німецьких зарплат у порівнянні з іншими європейськими країнами.

Сфера послуг за демпінговими цінами

Особливо мляво зростали зарплати у сфері послуг. Якщо в промисловості заробіток німців ще більш-менш пристойний, то в сфері послуг Німеччину в порівнянні з іншими європейськими країнами справді можна назвати низькооплачуваною країною, стверджує Ґустав Горн. А оскільки промисловість напряму пов'язана зі сферою послуг, то низькі зарплати в цій галузі зменшують також прибутки для промисловості. Адже чим менші зарплати, тим менше люди купують, а значить – й менше обороту для промисловості.

Розвиток промислового виробництва, з одного боку, та мала купівельна спроможність працівників, з іншого, призводять до того, що Німеччина дедалі більше експортує, не збалансовуючи це імпортом. Таку нерівновагу раніше можна було виправити ревальвацією німецької марки, каже Горн, однак у економічному просторі з єдиною європейською валютою це неможливо.

Претензій не стільки до профспілок, скільки до політики

Горн спростовує аргумент з боку підприємств, що через дедалі більше зростання конкуренції помірність у зростанні зарплат є необхідністю. Парадокс цієї аргументації полягає в тому, пояснює експерт, що саме в галузях, які нині змагаються в жорсткій конкуренції, зростання зарплат ще відносно високе. Натомість у сферах, які взагалі не перебувають у міжнародній конкуренції, зарплатний тиск особливо сильний. Також аргумент, що з підвищенням зарплат робочі місця доведеться переводити за кордон, на думку Горна, цілком не переконливий: «Сумніваюсь, що клієнт полетить стригтися у Пекін, навіть якщо там дешевше».

Тому, вважає Горн, нині більше запитань виникає до політики, а не до профспілок. Зарплати у близько 40 відсотках випадків у Німеччині не обчислюються за чітко домовленими між профспілками та роботодавцями тарифами. Горн вважає, що запровадження обов’язкової для всіх мінімальної зарплатні могло б допомогти німцям заробляти більше.

Автори: Петер Штюцле / Христина Ніколайчук
Редактор: Володимир Медяний